«Спогади» – книга економіста та дипломата, одного з ідеологів та співзасновників об’єднаної Європи Жана Монне, яку він написав на пенсії за підсумками своєї суспільної діяльності протягом життя. Книжка розповідає про розробку ідей та координацію зусиль, які привели до створення Європейського Союзу у тому вигляді, яким ми бачимо його сьогодні. Плідна діяльність Монне була відзначена тим, що його називають «батьком Європи», незважаючи на те, що ідеї європейської спільноти існували задовго до нього. Але саме він зіграв одну з найважливіших ролей у побудові наднаціональної структури, одним з завданням якої було забезпечення мирного життя континенту після двох кровопролитних війн.

Першодрук книги (Jean Monnet. Memoirs) вийшов 1978 року, за рік до смерті Жана Монне, у перекладі з французької на англійську. На мові оригіналу книга (Jean Monnet. Mémoires) була надрукована у 1988 році. Український переклад видано 2017 року видавництвом «Фоліо» за підтримки Посольства Франції в Україні та видавничих програм Французького інституту в Україні.

Довіра встановлюється між людьми, що однаково сприймають проблему, яку потрібно розв’язати. Коли проблема стає однією для всіх, і всі однаково зацікавлені в її вирішенні, розбіжності та сумніви зникають, і тоді часто виникає дружба.

Рузвельт розглядав Сполучені Штати у світовому масштабі, і в його очах хмара, що нависла над Європою, загрожувала демократії як у Новому, так і в Старому світі. Саме тому він приймав малознайомого француза, в якому було єдине важливе для нього: цей іноземець прибув зі своїми ідеями щодо способу спільного протистояння одному ворогові.

Коли бракує ідей, ваші думки приймають із вдячністю, але за умови, що ви подасте ці ідеї людині як її власні. Оскільки вони ризикують, вартують лаврів. У своїй роботі треба забути про лаври. Хай би що там казали, мені зовсім не була потрібна тінь, але, якщо завдяки цьому я міг досягти мети, я готовий залишатися в тіні.

Підписання договору відбулося 18 квітня 1951 року в годинниковому салоні майже за рік після висунення пропозиції 9 травня. Один із наших співробітників із підготовки плану, наш вірний Ламі, людина, сповнена потенціалу та відданості, підготував нам сюрприз, подаючи на підпис примірники договору, видрукувані французьким державним видавничим домом німецькою фарбою на голландському папері під бельгійською палітуркою, виготовленою з італійського шовку.

Європа народжується із самого процесу, в якому бере участь кожна з наших країн, закладаючи між народами нову форму відносин, схожу на ту, яка була між жителями будь-якої демократичної країни – організовану рівність у середовищі спільних інституцій.

Переконати людей говорити між собою – це максимум того, що можна зробити для миру. Але для цього потрібно багато умов, і всі вони однаково необхідні. Однією з них є те, що в усіх розмовах має панувати дух рівності, і ніхто не може сідати за стіл переговорів із бажанням отримати від когось вигоду. Це зумовлює відмову від привілеїв суверенності та застосування рішучої зброї у вигляді вето. Іншою умовою є те, що говорити треба про одну спільну річ, і, нарешті, ще одна вимагає, аби всі намагалися знайти спільний інтерес.

Коли ідея відповідає необхідності епохи, вона перестає належати людям, що її вигадали, і стає сильнішою від тих, хто перебрав на себе її виконання.

Чоловік, з яким я познайомився в Сполучених Штатах, дуже мудра людина, Дуайт Морроу, полюбляв казати: «Є дві категорії людей: ті, хто хочуть бути кимось, і ті, хто хочуть щось робити». Я часто переконувався у правильності цього зауваження. Дуже багато поважних людей турбуються про те, щоби створити собі репутацію і виконувати роль. Вони корисні для функціонування суспільства, де образи – дуже важливе ствердження характеру, необхідне для адміністрування. Але загалом зовсім інша порода людей виконує дію та забезпечує рух речей, і саме вони насамперед шукають місця та моменти, коли можна втрутитись у потік подій. Це не найвидніші місця і не найочікуваніші моменти, тому той, хто хоче з них скористатися, мусить забути про головні ролі.

Життя є щедрим на нагоди діяти, але для того, щоб їх розпізнати й використати, треба довго готуватися в роздумах. Є лише події, і найважливіше – скористатися ними як метою. Моєю метою була суспільна діяльність. Цим я хотів показати молодим людям шлях і засоби, які роблять їхнє життя корисним для інших.

Коли бачиш наполегливість європейської думки в цьому змінному декорі та стабільність спільнотних інституцій, не можна сумніватися в тому, що йдеться про глибокий потужний рух, який відповідає історичній епосі.

• Автор перекладу книги: Лілія Прусік
• Image by S. Hermann & F. Richter from Pixabay